Якщо не платять зарплату - Відділ з питань соцально-трудових відносин - Законодавча база - Каталог статей - УПСЗН Глухівської міської ради

Управління соціального захисту населення                     Глухівської міської ради

П`ятниця, 09.12.2016, 09:43

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Законодавча база » Відділ з питань соцально-трудових відносин

Якщо не платять зарплату

Проблема затримки з виплатою зарплатні завжди турбувала наших співвітчизників, зараз вона знову набирає значення. Часто працівники стикаються з ситуацією, коли роботодавець не лише не сплачує її, але й не дає гарантій щодо сплати протягом найближчого часу. 
Варто зазначити, що право на заробітну плату, не нижчу від встановленої законом, а також на своєчасне одержання винагороди за працю гарантується ч. 4 і 6 ст. 43 Конституції України і ч. 1 ст. 2 Кодексу законів України про працю (КЗпП), а також ст. 21 і 22 Закону «Про оплату праці». Відповідно до ч. 2 ст.2 КЗпП, дане право реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Наявність письмового трудового договору може стати найбільш надійним доказом у випадку виникнення необхідності відстоювати в судовому або адміністративному порядку право на вчасне отримання заробітної плати. Водночас, на практиці трапляються ситуації, коли роботодавець замість трудового договору укладає з працівником цивільно-правовий договір, або взагалі ніяким чином не оформлює відносини з ним, сплачуючи зарплатню у конверті.
Строк, періодичність і місце сплати заробітної плати встановлюється статтею 24 Закону «Про оплату праці». Даною статтею передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати, за що роботодавець може бути притягненим до відповідальності. У разі звільнення працівника з ним повинні провести повний розрахунок за всі відпрацьовані дні. Якщо при звільненні працівника несвоєчасно проведено з ним повний розрахунок, то підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. 
У випадку несплати роботодавцем зарплатні, для захисту права на її отримання працівник може звернутися до роботодавця з заявою про виплату зарплати, а також про компенсування втрати її частини у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. У заяві слід вказати про можливі заходи відповідальності роботодавця (відповідно, згідно ст. 175 Кримінального кодексу України та ст. 41 КУпАП). Право на відповідне звернення гарантується ст. 34 Закону України «Про оплату праці». 
Види відповідальності за невиплату зарплати розмежовуються таким чином: за даними, наведеними Верховним Судом України, варто звернути увагу, що згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу, кримінальна відповідальність настає у разі умисно вчиненої безпідставної невиплати заробітної плати. Безпідставною треба вважати невиплату зарплати, яка вчинена за наявності об’єктивної можливості здійснити виплати. 
У випадку відмови роботодавця від сплати заборгованої заробітної плати, працівник має право на стягнення її у судовому порядку.
При захисті прав у судовому порядку, працівник подає заяву про стягнення заробітної плати. До позовної заяви мають бути додані документи, що підтверджують факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем (трудовий договір, трудова книжка).  
У випадку відсутності укладеного трудового договору (що часто трапляється на практиці) можна використати інші засоби доказування, такі як, наприклад, пропуск на робоче місце, документи, у яких зазначається факт виконання позивачем трудових обов’язків, можна використати показання свідків (колеги позивача по роботі). Також за можливості необхідно підтвердити суму заробітної плати, яку мав отримати позивач.

Категорія: Відділ з питань соцально-трудових відносин | Додав: Falcon (14.05.2015)
Переглядів: 274 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Статистика


Онлайн всього: 3
Гостей: 2
Користувачів: 1
Falcon

Форма входу

Президент України

ВР України

КМУ України

Мінсоц праці України

ПФУ

Пенсійна реформа

Державна служба занятости

Фонд соціального захисту інвалідів

Сумська обласна рада

Сумська обласна адміністрація

Глухівський міськвиконком

Неофіційний сайт Глухова

ТРК Глухов


cайт

cайт газети

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання