Вплив насильства в сім’ї на психоемоційний розвиток дитини. - 14 Квітня 2015 - УПСЗН Глухівської міської ради

Управління соціального захисту населення                     Глухівської міської ради

П`ятниця, 09.12.2016, 13:33

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Реєстрація | Вхід

Головна » 2015 » Квітень » 14 » Вплив насильства в сім’ї на психоемоційний розвиток дитини.
09:29
Вплив насильства в сім’ї на психоемоційний розвиток дитини.

   Проблема психотравмуючого впливу насильства на дитину має не лише психологічний, а й со¬ціаль¬ний, медичний і юридичний аспекти. Насильство у ставленні до дитини відноситься до найважчих психологічних травм. Порушення, що виникають внаслідок насильства, зачіпають усі рівні функціонування дитини: пізнавальну та соматичну сферу, перешкоджають її самореалізації в майбутньому, викликають порушення поведінки — ранню алкоголізацію, наркотизацію, аутоагресію. 
   Пережите в дитинстві насильство нерідко впливає на подальше життя, оскільки подібний травматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії. Так, у більшості випадків дорослі, що проявляють насильницькі дії по відношенню до чужих і власних дітей, самі були жертвами насилля з боку батьків. Відомо, що фізичне покарання в нашій культурі (покарання ременем) вважається поширеною і природною формою виховання і не розглядається як насильство. Тому досить часто дитина сприймає прояви насильства як заслужене покарання.
   Серед причин виникнення насильства виділяють наступні:
1) народження першої дитини, що поєднується з незрілістю батьків, низьким їх рівнем освіти;
2) неповні сім’ї — наявність лише одного годувальника, що зумов¬лює погіршення матеріального становища в сім’ї;
3) неналежні житлові умови, що викликають додаткову напруженість, яка може спровокувати насильство;
4) конфліктні або насильницькі стосунки між членами сім’ї — застосування насильства з метою вирішення сімейних конфліктів;
5) сім’ї з невизначеними сімейними ролями і функціями — непослідовними і суперечливими вимогами у вихованні дітей;
6) негативне ставлення батьків до соціального оточення та неадекватні очікування стосовно дитини;
7) алкоголізм і наркоманія батьків;
8) афективні порушення одного з батьків: агресивність, гіперсексуальність, дратівливість, ослаблений конт¬роль за поведінкою, зниження критики;
9) нерозвиненість батьківських нави¬чок і почуттів;
10) авторитарні методи виховання — покарання розглядається як найефективніший спосіб корекції негативної поведінки дитини.
   Потенційними жертвами насильства можуть бути діти з відхиленнями в психічному і фізичному розвитку, а саме: небажані діти; недоношені діти, що мають при народженні низьку вагу; діти, що проживають у багатодітній сім’ї; діти з природженим або набутим каліцтвом, низьким інтелектом, порушеннями здоров’я (спа¬д¬ковий синдром, хронічні захворювання, у тому числі і психічні); розладами поведінки (дратівливість, гнівливість, імпульсивність, гіперактивність); низькими соці¬альними навичками; особливостями зовнішності, що відрізняється від інших; діти, що виховуються в умовах жорстокого поводження в сім’ї; без-доглядні діти, що виховуються в умовах занедбаності та емоційного відчуження; діти з нервово-психічними розладами (оліго¬френія, психопатія, ураження головного мозку); маленькі діти в силу своєї безпорадності.
   Виділяють кілька класифікацій насильства:
залежно від стратегії кривдника насильство може бути явним або прихованим (непрямим); часу дії — подія в минулому або сьогоденні; тривалості дії — може бути одиничним, систематичним або тривати роками. За місцем події насильство може існувати в сім’ї — з боку родичів, в школі — з боку педагогів або дітей, на вулиці — з боку їхніх однолітків або дорослих.
   Зазначимо, що у дітей, які зазнали насильства в сім’ї, як правило, домінують негативні емоційні переживання — гнів, лють, страх, тривога, занепокоєність. Саме тому важливо обговорювати з дитиною необхідність розповідати батькам будь-які інциденти, які викликають в неї емоційний та фізичний дискомфорт.    Основна мета роботи з дітьми, що стають жертвами насильства, полягає в зменшенні і ліквідації їх травматичних переживань, подоланні почуття власної неповноцінності, почуття провини, а також формуванні адекватної самооцінки, зменшенні почуття сорому, безсилля, зміцненні почуття власної значущості та власної безпеки.
   Таким чином, насильство над дитиною слід розглядати в соціально-куль-турному і психологічному кон¬текс¬ті, пам’ятаючи, що на означене явище впливає комплекс соціальних, психологічних та особистісних факторів.

Переглядів: 161 | Додав: Falcon | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Президент України

ВР України

КМУ України

Мінсоц праці України

ПФУ

Пенсійна реформа

Державна служба занятости

Фонд соціального захисту інвалідів

Сумська обласна рада

Сумська обласна адміністрація

Глухівський міськвиконком

Неофіційний сайт Глухова

ТРК Глухов


cайт

cайт газети

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання