Управління соціального захисту Глухівської міської ради
Головна » 2017 » Вересень » 29 » «Колись одежа ловила за очі, а пісня – за душу»
13:41
«Колись одежа ловила за очі, а пісня – за душу»

   Український костюм, як і мова, – це солідарність народу, якщо не збережемо його, втратимо націю. 
   Переглядаючи старовинні світлини, де зображені автентичні костюми столітньої давності, мимоволі дивуємося, наскільки вони відрізняються від сучасних. Перше – що помітно: людина максимально закривала тіло і справа тут була не лише в порядності: вважалося, що закривши себе від чужого ока, можна захистити себе від поганої енергетики. Саме тому літо чи зима – всі одягалися в закриті, проте пишні убори. Вишивка, ручна мережка, гаптування – на те, аби «пристарати» собі дві-три сорочки, запаску чи опинку і киптар, ішло багато років, адже переважна більшість речей були ручної роботи і виготовлялися надзвичайно делікатно. Стару одежу не викидали ніколи і не рвали на шмаття, як то взяли собі за моду відтак. В давнину його лиш палили, якщо вже не було на що перешити. Виставку стародавнього одягу відвідали пенсіонери відділення денного перебування територіального центру соціального обслуговування населення Глухівської міської ради в археологічному музеї. 
   Від глибокої давнини і протягом усього існування одяг задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні та обрядові функції. Його високий мистецький рівень відбиває ментальність українського народу, посідаючи визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та світовій культурі.

 

Переглядів: 39 | Додав: Falcon | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0